Протягом 9-10 березня вся Україна відзначає Тарасові дні – дні людини, яка стала духовним символом національної свідомості всіх українців. Він безмежно любив свою Батьківщину й протягом життя чимало нею подорожував.

Тарас Григорович народився 9 березня 1814 року в селі Моринці, Черкаська область. Тут великому поету та його матері встановили пам’ятники, а з 2014 року в селі щорічно відбувається фестиваль присвячений пам'яті Кобзаря – «Ше.Fest».

Через рік після народження Тараса родина переїхала із Моринців до Кирилівки (нині с. Шевченкове). Тут письменник провів юність. На території батьківської садиби, де проживала сім’я, сьогодні облаштований Літературно-меморіальний музей Тараса Шевченка. На базі музею створено державний історико-культурний заповідник «Батьківщина Тараса Шевченка», що об'єднав три села дитинства Кобзаря — Моринці, Будище, Кирилівку.

Літературно-меморіальний музей Тараса Шевченка

Під час чумакування з батьком об’їздив чимало сусідніх сіл та міст. Ще хлопчаком побував у Звенигородці, Єлисаветграді (тепер Кропивницький), Вільшаній, вчився малярства в диякона Єфрема в Лисянці, мав учителів-малярів із сіл Стеблево та Тарасівки. Свого часу український класик відвідав й Умань, що на сьогодні є одним із найпопулярніших туристичних міст України. Тут розташовані відомий Державний заповідник — дендропарк «Софіївка», є чимала кількість музеїв та церков.

Наймитуючи, Тарас побував у містечках Бурти та Шпола, відвідав Богуслав, де розташована унікальна геологічна пам’ятка — Відслонення богуславських гранітів. На сьогодні в місті встановлено близько 20 пам’ятників та меморіалів відомим людям, зокрема й погруддя Шевченка.

Відслонення богуславських гранітів
«То була перша моя зустріч з великим містом з церквами і різним-різним людом, що зібрався на величезну торговицю. А ще дивувався я баржі, на якій ми, сидячи з батьком на возі, переправлялись на другу сторону Росі», — Тарас Шевченко.

Згодом Тарас перебрався до Вільнюса, а звідти переїхав до Петербургу, де й жив тривалий час.

У травні 1843 року Шевченко вперше за багато років вертається до України. Тут він проводить близько півроку. Спочатку письменник гостює в Качанівці на Чернігівщині (маєток поміщика Григорія Тарновського). Сьогодні цей палацовий комплекс входить до Національного історико-культурного заповідника «Качанівка», який, зокрема, включає мальовничий парк з 12 ставками, павільйонами, скульптурами, парковими містками, «руїнами», амфітеатрами.
У червні молодий поет був у Києві, потім гостював у свого друга Євгена Гребінки на Полтавщині. У липні 1843 року в селі Ковалівці Шевченко відвідує Олексія Капніста, а восени навідався до рідного села Кирилівці.

Палац в Качанівці

Тарас часто приїздив до міста Яготин, що на Полтавщині. Сьогодні тут функціонує музей «Флігель Тараса Шевченка», який раніше був частиною маєтку князя Миколи Рєпніна — його використовували як готель для гостей. Саме тут свого часу й зупинявся Тарас Григорович.

Наступного разу Шевченко приїхав до України у 1845 році. Тоді на запрошення Олександра Лук’яновича він завітав до його маєтка в село Мар'їнське на Полтавщині. Тут Тарас гостював протягом двох місяців і жив в окремому приміщенні. У селі зберігся «Дуб Шевченка», під яким письменник створив поеми «Невольник», «Єретик» та «Стоїть в селі Суботові».

Колишня садиба О. Лук’яновича. Руїна будинку
Дуб Тараса Шевченка

Тарас Григорович дуже любив Київ та неодноразово його відвідував. Востаннє перебуваючи в столиці, він зупинився на околиці міста в «Хаті на Пріорці». Нині тут працює музей, де регулярно проводять виставки дитячих малюнків, різдвяних та великодніх листівок, персональні виставки талановитих дітей, присвячені Кобзареві. Щорічно в музеї проводиться конкурс для дітей на найкраще читання поезій Шевченка.

Під час Шевченківських днів у «Хаті на Пріорці» вшановують пам’ять великого Кобзаря: читають його поезію, співають пісні. 10 березня, у день смерті Тараса, в музеї правиться панахида та робиться поминальний обід.

«Йшов та йшов — бачу хатина стоїть, не то панська, не то мужича, біла-біла, наче сметана, та ще й садочком обросла, а на дворі розвішані дитячі сороченята та й рукавчатами махають, ніби кличуть мене до себе…», — Тарас Шевченко.
Хаті на Пріорці